9 вересня 2026 року Північний апеляційний господарський суд поставив ще одну крапку в багаторічному протистоянні між Національним банком України та бізнесменом Олегом Бахматюком. Суд відхилив апеляційну скаргу компанії QUICKOM LIMITED і підтвердив, що вимоги НБУ як кредитора за кредитами рефінансування, наданими свого часу неплатоспроможному «ВіЕйБі Банку» (VAB Банк), є правомірними. Не задовольнив суд і спробу Бахматюка припинити свою поруку за цими кредитами - юридичний механізм, яким він сподівався зняти з себе особисту відповідальність за борги банку.
Що саме вирішив суд
Загальна сума заборгованості, яку НБУ намагається стягнути з Бахматюка за різними позовами, сягає близько 7,9 млрд грн. Рішення від 9 вересня - не остаточна крапка: на розгляді Печерського районного суду Києва залишаються ще кілька справ за позовами регулятора щодо боргів VAB Банку та банку «Фінансова Ініціатива», також пов'язаних з Бахматюком. А трохи раніше, 27 травня 2026 року, Верховний суд уже підтвердив обов'язок бізнесмена повернути НБУ 1,2 млрд грн за стабілізаційним кредитом VAB Банку. Тобто йдеться не про одну справу, а про цілу серію судових процесів, які тривають роками і поступово, крок за кроком, підтверджують позицію регулятора.
Що таке кредити рефінансування і чому за них судяться роками
Щоб зрозуміти, чому ця новина - не просто чергова судова хроніка, варто пояснити, що таке кредити рефінансування. Коли банк опиняється у скрутному фінансовому становищі й не може виконати поточні зобов'язання - наприклад, видати вкладникам гроші з депозитів чи розрахуватися з іншими банками - Національний банк як кредитор останньої інстанції може надати йому кредит рефінансування. Це тимчасова фінансова підтримка, покликана втримати банк на плаву, поки він або відновить платоспроможність, або буде впорядковано виведений з ринку.
Проблема в тому, що такі кредити видаються під забезпечення та особисті гарантії власників і топменеджменту банку - у тому числі у формі поруки. Якщо банк згодом визнають неплатоспроможним, а кредит рефінансування так і не буде повернутий, НБУ стає одним із кредиторів у процедурі ліквідації банку. І якщо власних активів банку на покриття боргу не вистачає, регулятор звертається до тих, хто особисто поручився за позику, - колишніх власників чи пов'язаних із ними компаній. Саме така конструкція і лежить в основі справи проти Бахматюка: VAB Банк був визнаний неплатоспроможним ще у 2014–2015 роках, а судова боротьба за повернення виданих йому кредитів рефінансування триває дотепер, понад десять років по тому.
Чому це не абстрактна юридична історія
На перший погляд, суперечка мільярдера з регулятором здається далекою від повсякденного життя пересічного клієнта банку. Але насправді вона має пряме відношення до того, наскільки стійкою і передбачуваною є вся банківська система, якою ми користуємося щодня.
- Повернені кошти зменшують навантаження на державу. Кредити рефінансування видавалися з ресурсів НБУ, а їхнє неповернення - це фактично втрачений державний ресурс. Кожна гривня, яку вдається стягнути через суд, - це менше навантаження на бюджет і на систему в цілому.
- Це сигнал власникам банків. Коли регулятор роками й послідовно доводить справи до перемоги в суді, це формує прецедент: власники банків не можуть просто «піти», залишивши борги на державу, після того як їхня фінансова установа збанкрутіла. Особиста порука за кредитами рефінансування - це не формальність, а реальний інструмент відповідальності.
- Це впливає на довіру до сектору. Довіра вкладників до банківської системи будується не лише на репутації конкретного банку, а й на тому, наскільки послідовно держава діє, коли щось іде не так. Історія з VAB Банком показує: навіть якщо установа зникає з ринку, боротьба за повернення грошей і притягнення винних до відповідальності не припиняється роками.
Уроки для вкладника: чому після краху банку гроші повертати так важко
Історія Бахматюка й VAB Банку - наочна ілюстрація того, наскільки складним, довгим і непередбачуваним є процес повернення коштів після краху фінансової установи. Йдеться не про кілька місяців паперової роботи, а про роки судових проваджень у кількох інстанціях, апеляції, залучення офшорних структур на кшталт QUICKOM LIMITED і паралельні провадження в різних судах. Навіть маючи на своєму боці і Верховний суд, і апеляційну інстанцію, держава й через десять років після краху банку все ще не завершила процес стягнення повної суми боргу.
Для звичайного клієнта банку з цього випливає кілька практичних висновків. По-перше, кошти на депозитах у межах гарантованої суми захищені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від того, скільки триватимуть подібні судові процеси - це та безпекова «подушка», яка існує саме для того, щоб вкладник не залежав від того, чи вдасться державі роками пізніше стягнути борги з колишніх власників. По-друге, варто зважено ставитися до вибору банку для збереження заощаджень, орієнтуючись на надійність установи, а не лише на найвищу ставку. Перш ніж відкривати вклад, має сенс порівняти умови різних банків - наприклад, переглянути актуальний рейтинг найкращих депозитів або ощадних рахунків на BankSorter, де зібрані реальні умови різних банківських установ.
Те саме стосується і повсякденного банкінгу: якщо ви обираєте, де відкрити особистий рахунок, варто зважати не лише на зручність застосунку чи відсутність комісій, а й на загальну стабільність банку. А для тих, хто планує звернутися по кредит, історія з примусовим стягненням боргів зайвий раз нагадує: банківська система працює так само в обидва боки - і для позичальника, і для кредитора діють жорсткі правила повернення коштів, тож варто заздалегідь порівняти умови на сторінці з рейтингом кредитів, щоб обрати прозорі й вигідні умови.
Підсумок
Рішення Північного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2026 року - це не просто ще один епізод у справі проти одного конкретного бізнесмена. Це підтвердження того, що система стягнення боргів із колишніх власників збанкрутілих банків в Україні хоч і працює повільно, але працює послідовно: за понад десять років після краху VAB Банку регулятор не відмовився від спроб повернути кошти, а суди одну за одною відхиляють спроби боржника уникнути відповідальності. Для звичайного вкладника головний висновок простий: банківська система залишається під контролем, а відповідальність за крах фінансової установи не зникає разом із самим банком. Тим часом найкращий спосіб убезпечити власні заощадження - це уважно обирати банк і продукт, а не покладатися лише на те, що проблеми, якщо вони виникнуть, вирішаться самі собою.